(справжнє прізвище Лапкін, 1958, Київ)

Віктор Недоступ передовсім пов’язаний із поетичним угрупованням «Пропала грамота», до якого він входив разом із Юрком Позаяком та Семеном Либонем. Поети об’єдналися у 1988 році, причому саме Недоступ придумав назву групи, а у 1991-му світ побачила їхня спільна збірка «Пропала грамота». Успіх у читачів був шаленим, і книжка швидко стала раритетом, проте друге її видання з’явилося аж у 2019 році («Люта справа»). Відсилка до Гоголя в назві не випадкова, адже основа творчості «Пропалої грамоти» – це сміх, іронія, сарказм, весела гра зі словами та смислами. Як зауважив у передмові другого видання Олександр Ірванець, «усі троє були органічними на вулицях столиці, жили і творили, споживали алкоголь, упадали за дівчатами, розмірковували про сенс буття і при цьому вміли вербалізувати, ословеснити й зафіксувати свої пристрасті та переживання на папері».

Віктор Недоступ – багатогранна особистість й відома постать у київських творчих та богемних колах.

Друга, а може, й перша іпостась творчості Недоступа – музична. Він був організатором і лідером відомого київського гурту «Баніта Байда» (1989–1993), який першим в Україні почав грати психоделік-рок з національними мотивами. В 1990 році команда випустила дебютний альбом «…І Парочка Птахів». Пізніше Недоступ грав у гурті «Вій», який і досі існує вже як патріарх української рок-сцени.

Віктор Недоступ – досвідчений журналіст, багато років пропрацював репортером української редакції радіо «Свобода». Ще одне з захоплень Віктора – бокс, проте в останні роки, здається, на перший план виходить художня фотографія. А ще Віктор Недоступ – філософ сковородинського напрямку. Тільки він не пише трактати про свої філософські принципи, а безпосередньо втілює їх у життя:

«Мені хліб та сіль, ще й кава і какава.

На чорта мені людськая слава?»