(1938, с. Рахнівка, Вінниччина – 1985, табір ВС-389/36-1, Пермський край, РРФСР)

Стус народився на Вінниччині, але виріс у Донецьку й тут закінчив університет. Викладав українську мову і літературу в Горлівці. Як поет він дебютував у 1959 році в «Літературній газеті». Через чотири роки Стус переїхав до Києва і вступив до аспірантури Інституту літератури. Активно писав, підготував до друку поетичну збірку «Круговерть», увійшов до кола київських дисидентів.

4 вересня 1965 року у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба та Юрій Бадзьо виступили з протестом проти арештів інтелігенції. За це Стуса виключили з аспірантури, і за ним встановили нагляд агенти КДБ. Проте він не припиняв активну працю над збіркою «Зимові дерева» та книгою «Феномен доби» про творчість Павла Тичини, яка й досі не втратила свого значення. Попри схвальну рецензію Івана Драча та згоду видавництва «Молодь», книжку поезій не було видано. Стус підготував кілька самвидавних примірників, і 1970 р. «Зимові дерева» вийшли друком у Великобританії. До 1990-х в Україні не вийшло жодної збірки поета.

У 1972 році Стуса арештували й засудили до 5-ти років ув’язнення, яке поет відбував у Мордовських таборах. У 1976-му, ще в таборі, він відмовився від радянського громадянства. У той період Стус почав роботу над збіркою «Палімпсести», своїм magnum opus. За висловом Дмитра Стуса, сина й дослідника творчості поета, «Палімпсести» – «герметична книга віршів, яку можна назвати метафізичною книгою буття людського духу, приреченого виростати всередину».

У 1979 році Стус повернувся до Києва й очолив Українську Гельсінську групу. Не минуло й року після повернення, як Стуса заарештували вдруге й засудили до десяти років таборів. Призначений всупереч поетовій волі адвокат Віктор Медведчук визнав свого підзахисного винним. Відбуваючи покарання у Пермському краї, Стус не корився, оголошував голодування, перебував у камері-одиночці. З родиною він не бачився з весни 1981 року, а останню його збірку «Птах душі» конфіскували наглядачі. Василь Стус помер у карцері 4 вересня 1985 року під час сухого голодування (офіційна причина смерті – зупинка серця).

Інші локації Києва, пов’язані з автором: від серпня 1979 до травня 1980 Василь Стус мешкав на вулиці Чорнобильській, 13а. Недалеко звідти нині розташовано сквер та вулицю його імені.