city silhouette

Київ

zoom icon

Автор фотографій Олександр Литвин

Пам’ятник Богдану Хмельницькому

Пов’язано з пам’яткою:

Пам’ятник Богдану Хмельницькому

Цей пам’ятник довго не міг знайти собі місце в міському ландшафті. Кошти збирали за підпискою, але їх було недостатньо, та й проєкт Михайла Микешина викликав питання і в міського начальства, і в громадськості. Задум скульптора узгоджувався з російською імперською парадигмою, адже Хмельницький мав скидати зі скелі шляхтича, єврея та єзуїта, а під скелею селяни – великорос, малорос, білорус і червонорус – слухали кобзаря. Проте генерал-губернатор Олександр Дондуков-Корсаков, вирішивши, що це вже занадто, скоротив бюджет, залишивши тільки фігуру гетьмана на коні.

У 1879 році статую нарешті відлили в бронзі, привезли в Київ, а встановити не могли, бо бракувало коштів на постамент. Поки архітектор Володимир Ніколаєв, працюючи безоплатно, здешевлював проєкт, а на зекономлені гроші додавав огорожу з ліхтарями, Хмельницький вісім років простояв у дворі Присутственних місць (нині Печерський районний суд). Тому кияни почали жартувати, що не встиг Богдан в’їхати в Київ, як його арештували разом із конем. За легендою, Хмельницького ще й крутили в різні боки, аби кінь не повертався хвостом ні до Михайлівського собору, ні до Софії. У 1888 році багатостраждальний гетьман нарешті зайняв своє місце на Софіївській площі, де стоїть і досі.

Пам’ятник чудово вписаний в ансамбль площі між двох соборів. Завдяки динаміці фігур складається враження, ніби Хмельницький от-от помчить на коні прямо з постаменту. Так пам’ятник сприймали й письменники: Володимир Сосюра писав про те, як «Богдана бронза ожива», Василь Стус – як Богдан пускає учвал коня, а в романі Павла Загребельного «Я, Богдан» пам’ятник Хмельницького став оповідачем.

Пов’язано з пам’яткою: