(нар. 1961, Львів)

Перший літературний «титул» Олександра Ірванця, за яким він відомий широкому загалу, – Підскарбій Бу-Ба-Бу. Саме до цієї організації («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), заснованої у 1985 році у Львові, поет входив разом з Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком. Основа творчості бубабістів – це необарокове мислення та карнавальний сміх: з їхньою допомогою поети звільняли літературу й поетичну мову від зашкарублості, табу та колоніальних комплексів.

Поет народився у 1961 році у Львові, проте ріс у Рівному. Саме про це місто – його роман «Рівне/Ровно» (2001), в якому розділене стіною місто символізує пострадянську шизофренію, через яку старе й нове не можуть ні примиритися, ні розійтися.

У 1980 році Ірванець закінчив Дубенське педагогічне училище, а потім кілька років вчителював. У 1989 році він закінчив Московський літературний інститут. Наразі викладає в Острозькій академії.

Ірванець – автор поетичних книг «Вогнище на дощі» (1986), «Тінь великого класика» (1991), «Вірші останнього десятиліття» (2001), «Преамбули і тексти. Збірка поезій» (2005) та інших. Ірванець відомий насамперед як поет іронічний, навіть саркастичний. Найпромовистіший приклад десакралізації в стилі Ірванця – вірш «Любіть!» («Любіть Оклахому…»), який пародіює пафосне піднесення знаменитого твору «Любіть Україну!» Володимира Сосюри. А поруч із тим Ірванець буває тонким і проникливим ліриком. У прозі ж, окрім «Рівне/Ровно» він створив повість «Очамимря» (2003), романи «Хвороба Лібенкрафта» (2010) та «Харків 1938» (2017).

Ірванець – успішний драматург і сценарист. У 2002 році вийшла його книжка «П’ять п’єс», драматичні твори з якої перекладено німецькою, французькою, англійською, польською, хорватською мовами. Письменник також виступив співавтором сценарію фільму Олеся Саніна «Поводир» (2013).