Літературне життя Києва далеко не завжди минало у письменницьких кабінетах, на літературних диспутах чи навіть у самій Спілці письменників. Неодмінні точки на культурній мапі міста – це літературні кав’ярні. В 1919 році на вулиці Миколаївській (нині – Архітектора Городецького) існувало аж дві арт-кав’ярні. Першою був «ХЛАМ» (художники, літератори, артисти, музиканти) в підвалі готелю «Континенталь», де свої вірші читали молоді Павло Тичина й Михайль Семенко, бували художники Анатоль Петрицький, Вадим Меллер, Олександра Екстер. А трохи пізніше у розкішному будинку Гінзбурга працював «Льох мистецтв», де виступали ті ж молоді поети, а Петрицький оформив приміщення. За радянських часів при Спілці письменників діяло кафе «Еней», настільки легендарне, що Володимир Даниленко у своєму творі «Дзеньки-бреньки» звів у цій кав’ярні всіх українських письменників від Нестора Літописця до бубабістів.

У сучасному Києві головна літературна кав’ярня, безперечно, – кнайп-клуб «Купідон» на розі Пушкінської та Прорізної, відомий також як «Останній притулок української інтелігенції». Заклад не дуже старий: його відкрили у 1995 році. Мистецьким ідеологом кнайпи є її власник Федір Баландін. Першим літературним патроном «Купідона» був письменник і перекладач Юрко Покальчук, а нинішній – Олександр Ірванець.

В оформленні інтер’єру кав’ярні використані старовинні меблі та раритетні театральні афіші початку ХХ століття. Автори інтер’єру – львівський художник Влодко Кауфман та київський андеграундний митець Кирило Проценко.

Як і належить добрій літературній кав’ярні, у ній є чудовий букініст. Тут регулярно проводяться літературні вечори, музичні виступи. Уже понад шість років щосуботи відбувається Перша поетична кава, найстаріша в Україні щотижнева літературна атракція: поети читають вірші, Купідон пригощає кавою. Ведучим цього поетичного зібрання є Олександр Ірванець, який і визначає переможця. Традиція таких читань була принесена в Київ із Загреба, а звідси поширилася на Львів.