city silhouette

Письменники

Микола Зеров

Пов’язано з автором:

Микола Зеров

(1890, Зіньків, Полтавщина – 1937, Сандармох, Карельська АРСР)

Не дивно, що в Києві є вулиця братів Зерових, адже з цієї родини вийшло четверо видатних діячів – ботанік Дмитро, гідробіолог Костянтин, еміграційний поет Михайло, який працював під псевдонімом Михайло Орест, і неокласик Микола.

Зеров закінчив Першу київську гімназію й історико-філологічний факультет Київського університету (1914). Після кількох років учителювання на Київщині Зеров у 1923 році став викладачем Київського університету (тоді – Київський інститут народної освіти). Максим Рильський згадував, що, коли на вечірніх лекціях псувалася електрика й аудиторія поринала в пітьму, Микола Костьович не збивався ні на мить, «цитуючи з пам’яті цілі сторінки літературних документів».

Культурником та інтелектуалом Зеров був у всьому. Навіть його дебютна книжка (1920) – це антологія римської поезії в його перекладах з обкладинкою роботи Георгія Нарбута. У 1923 році Зеров уклав хрестоматію «Слово. Декламатор», зібравши тексти для читання з естради. У передмові він зазначив, що в основу збірника покладено звичні тексти Шевченка, Франка, Лесі Українки й Тичини, – проте першими у цій книжці були уривки із «Іліади» та «Одіссеї».

Зеров був лідером «неокласиків» – гуртка однодумців, поетів і критиків, які блискуче знали класичну європейську культуру, а у власній творчості спирались на строгі форми. В такому дусі й написані поезії Зерова, які увійшли до його головної збірки «Камена» (1924).

Як літературознавець і критик Зеров вважав за необхідне для українців опанувати всі найкращі надбання світової культури. Тож недивно, що в знаменитій дискусії 1925–1928 рр. щодо шляхів розвитку літератури Зеров підтримав виступи Миколи Хвильового про орієнтацію на Європу.

Історико-літературні праці й навіть критичні огляди Зерова через дев’яносто років після написання не втратили свого значення: книжки «Нове українське письменство» (1924) та «Українське письменство ХІХ ст.» (1928) й досі слугують підручниками для студентів-філологів.

Розстріляний у 1937 році в карельському урочищі Сандармох.

 

Інші локації Києва, пов’язані з автором: у будівлі колишньої Першої гімназії, де вчився Зеров, нині розташувався Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедрі теорії і практики перекладу романських мов названо на честь Миколи Зерова. У 1990-му році на будинку, де мешкала родина Зерових, по вулиці Хмельницького, 82, встановили меморіальну дошку поету. Після капітального ремонту будинку, вона зникла і не поновлена й досі.

 

Пов’язано з автором: