city silhouette

Київ

zoom icon

Автор фотографій Олександр Литвин

Києво-Печерська лавра

Пов’язано з пам’яткою:

Києво-Печерська лавра

Згідно з «Повістю минулих літ», пресвітер Іларіон (якого князь Ярослав пізніше поставив митрополитом Русі)  викопав біля села Берестового «печерку малу», а 1051 року чернець Антоній, побувавши на Афоні, замість одного з київських монастирів обрав собі печеру на тому ж пагорбі. До нього приєдналися інші монахи, і так постала обитель. Засновником чернецтва на Русі вважають ігумена Києво-Печерського монастиря Феодосія, адже він прийняв Студійський статут, який регламентував життя й діяльність монастирів. Згодом цей статут приймали всі обителі Київської Русі.

1169 року монастир отримав титул лаври, а вже в ХІІІ столітті склався корпус текстів про лаврських монахів та подвижників – «Києво-Печерський патерик». Лавра була й важливим культурним центром: тут містилися перша на Русі лікарня, іконописна майстерня, з 1615 року діяла друкарня, у 1630 році митрополит Петро Могила заснував тут школу.

Ансамбль Києво-Печерської лаври надзвичайно мальовничий, і вид на нього з Дніпра завжди належав до найкращих київських панорам.  Домінанта ансамблю – Велика лаврська дзвіниця, яка вивищується над усім комплексом монастирських споруд, адже сягає 96 м 52 см заввишки. Її зведено у 1731–1745 роках за проєктом архітектора Йоганна-Ґотфріда Шеделя. Розписуючись в отриманні гонорару, Шедель дописав німецькою мовою: «Тебе, величне творіння, споруджене моєю уявою та енергією, зустрінуть урочисто нащадки». Дзвіниця має чотири яруси, з відмінним оздобленням колон на кожному. На першому ярусі містився архів, на другому бібліотека, на третьому дзвони, на четвертому годинниковий механізм.

Головний храм Лаври – Успенський собор, освячений у 1089 році. Його будували за візантійськими зразками, а в розписах брав участь Аліпій Печерський – перший іконописець Русі, чиє ім’я зберегли джерела. Собор неодноразово перебудовували й поновлювали, зокрема в XVII столітті, за гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи. У 1722–1729 роках Успенський собор прикрасили ліпниною та розписами, а також звели пишний п’ятиярусний іконостас.

У 1920 році Києво-Печерський монастир закрили, почалася конфіскація цінностей, які оголосили надбанням народу. В 1922 році тут створено Музей культів і побуту, що врятувало комплекс від знищення, а в 1926 році влада проголосила Лавру історико-культурним заповідником, і тут організували Всеукраїнське музейне містечко.

У роки Другої світової, під час німецької окупації міста, Успенський собор висадили в повітря – вірогідно, німці підірвали вибухівку, яку заклали перед відступом радянські війська. У 1998–2000 роках собор відновили у барокових формах другої половини XVIII століття.

Пов’язано з пам’яткою: