(1904, Кам’янець-Подільський – 1983, Київ)

В царину авангардного мистецтва Микола Бажан вступив зовсім юним. В Умані разом із гімназійними приятелями він утворив групу «футуристів-спіралістів». До цього спричинило захоплення тогочасною революційною поезією та гастролі «Кийдрамте» (Київського драматичного театру), який очолював Лесь Курбас. Група проіснувала зовсім недовго, але поетів-початківців згадала київська «Пролетарська правда».

Прибувши до Києва у 1921 році, Микола Бажан зблизився із футуристами – Михайлем Семенком та Гео Шкурупієм, – а як поет дебютував у «Жовтневому збірнику панфутуристів» (1923). Цікавився кіномистецтвом, працював у ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), писав сценарії, редагував фаховий журнал «Кіно», одним із перших схвально відгукнувся про фільми Олександра Довженка.

Перша поетова збірка «17-й патруль» побачила світ у Харкові в 1926 році й засвідчила впливи футуризму. Однак саме в той час Бажан залишає угруповання футуристів і долучається до ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури) – організації, яка орієнтувалася на засвоєння найкращих зразків європейської культури та вимагала від письменників високої майстерності й професіоналізму. Бажан витворює оригінальний стиль, який поєднував риси експресіонізму, романтизму та бароко. Ця суміш вибухнула книжкою «Будівлі» (1929). В однойменному циклі Бажан через образи готичного собору, барокової української брами і модерного будинку синтезує всі три стилі. Безперечні вершини поетової творчості – поеми «Гофманова ніч» (1929) та «Сліпці» (1930, незавершена).

Із посиленням репресій Бажан перейшов у переклади, зокрема відтворив українською «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі (1937). У 1930-х роках поет мусів піти на компроміс із владою в поезії, пишучи оди режиму. За часів «відлиги» Бажан узявся до організації масштабних енциклопедичних видань, в яких з’явилися відомості про заборонених митців, наприклад, Михайла і Тимофія Бойчуків чи Олександра Архипенка. Саме Бажан, посідаючи високі партійні посади, клопотався про реабілітацію репресованих у 1930-х письменників та інших діячів культури.

Інші локації Києва, пов’язані з автором: Літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана, відкритий до 100-річчя від дня народження поета, у 2004 році. Тут поет із дружиною мешкали майже 40 років. Розташований за адресою: Терещенківська, 5.