city silhouette

Письменники

Михайль Семенко

Пов’язано з автором:

Михайль Семенко

(1892, с. Кибинці, Полтавщина – 1937, Київ)

Основоположник і незмінний лідер українського футуризму, його теоретик і практик, Семенко еволюціонував від кверо-футуризму, в якому головним проголошувався художній пошук, до панфутуризму – нового синтетичного мистецтва, яке мало охопити весь авангард. Не меншим було значення організаційної роботи Семенка: він гуртував довкола себе митців, видавав альманахи і часописи.

Матір Семенка, Марія Проскурівна, була письменницею старого етнографічного стилю. Син, незважаючи на футуризм, замолоду сприяв виданню її творів.

Михайль вчився у Хорольському реальному училищі, 1912 року вступив до петербурзького Психоневрологічного інституту Володимира Бехтерєва, але так його і не закінчив.

У 1913 році вийшла дебютна Семенкова збірка «Prélude», написана під сильним впливом символістів. Вже через рік Семенко рушив у авангард і разом з братом Василем та художником Павлом Ковжуном заснував перше футуристичне об’єднання. Багато шуму наробив маніфест «Сам» зі збірки «Дерзання» зі знаменитою декларацією «Я палю свій “Кобзарь”». Це випад не проти Шевченка, якого футуристи цінували як новатора, а проти хуторянства, народництва і заяложеної естетики.

На початку Першої світової війни Семенко потрапив у Владивосток, із якого повернувся до Києва у 1918 році й видав за два роки вісім збірок, в тому числі «П’єро задається» (1918), «П’єро кохає» (1918) та «П’єро мертвопетлює» (1919). Семенко дав добрі зразки інтимної лірики, не цураючись ні крайньої відвертості, ні еротичності, ні розмовної інтонації. Він розробляв урбаністичні мотиви, передаючи образ міста через рух, динаміку, какофонію звуків.

Протягом 1925–1927 років Михайль Семенко працював головним редактором на Одеській кінофабриці, куди зманив і своїх друзів-літераторів – Юрія Яновського, Гео Шкурупія та Миколу Бажана. Той період чудово зобразив Яновський у своєму романі «Майстер корабля», на сторінках якого згадано й самого «Михайля».

У 1926 році Семенко перебрався до Харкова й очолив журнал «Нова ґенерація» (1927–1930). Футуристи у цьому виданні прагнули охопити весь аванґард: публікували не лише літературні твори, а й статті про кіно, театр, живопис, фотографію та архітектуру. Цикл статей спеціально для журналу написав Казимир Малевич. Багато було в «Новій генерації» й перекладних матеріалів із європейських мов.

Михайль Семенко розстріляний в Києві у тюрмі НКВС у 1937 році.

 

Інші локації Києва, пов’язані з автором: якийсь час Семенко із родиною жив на вулиці Левашовській, 36 (нині Шовковична). За гіркою іронією долі, арештували Семенка у тій же будівлі, де він колись зовсім молодим читав свої поезії в кав’ярні «ХЛАМ», – на нинішній вулиці Городецького, 5, в готелі «Континенталь».

Пов’язано з автором: