Химерні обриси Андріївської церкви на крутому схилі над Дніпром – один із класичних «візитних» образів Києва, адже храм не лише вражає вигадливим оздобленням, але й ідеально вписаний у ландшафт: церква ніби летить у повітрі.

Із Андрієм Первозванним пов’язана давня легенда, яку переказав Нестор Літописець у «Повісті минулих літ»: коли апостол був на берегах Дніпра, він благословив ці пагорби і передрік, що тут постане місто з багатьма церквами.

Андріївську церкву заклали у 1744 році, а звели протягом 1747–1753 років. Вона мала бути палацовою церквою у резиденції російської імператриці Єлизавети. Автором першого проєкту Андріївської був Йоганн-Ґотфрід Шедель, однак його ескіз відхилила петербурзька Канцелярія від будівництва. Тому церкву проєктувала тодішня зірка – Франческо Бартоломео Растреллі. Але архітектор у Києві ніколи не був, тож не мав адекватного уявлення про місцевий рельєф і наполягав, щоб до майбутньої церкви можна було під’їхати каретою. Будівництвом у Києві керував московський зодчий Іван Мічурін. Коли з’ясувалося, що споруда височітиме не на природному, а на штучному пагорбі, який був частиною укріплень Старокиївської фортеці, Мічурін провів дослідження і збагнув, як укріпити споруду на небезпечному схилі: він поєднав кам’яний підмурок церкви зі спорудою священницьких покоїв з проєкту Растреллі. Так фундаментом храму став двоповерховий будинок – 14-метровий стилобат. Коли його будували, довелося відводити підземні ґрунтові води, і з цим, вочевидь, пов’язана міська легенда, згадана у «Кайдашевій сім’ї» Івана Нечуя-Левицького. На Андріївській горі під престолом церкви ніби є потужне джерело; щойно покажеться роса, в джерело забивають віз вовни, бо інакше вода залила б увесь світ. За іншою версією, саме через це джерело у церкви немає дзвонів: їхнє калатання розбурхало би воду, і та залила б увесь Київ.

Бароковий інтер’єр Андріївської церкви, також розроблений Растреллі, вражає не менше, ніж зовнішнє оздоблення. Іконостас сягає 23,4 м заввишки. Різьблення й орнаменти виконували київські майстри Йосип Домаш, Христофор Орейдах, Андрій Карловський, Матвій Мантурив, Григорій Левицький.

Будівництво тривало довго, а освячення церкви відбулося у 1767 році. Палацовою Андріївська так і не стала, через рік її передали місту. Вона функціонувала як звичайна церква до 1932 року, коли її закрила більшовицька влада. В 1935 році храм став філією заповідника «Всеукраїнське музейне містечко», а з 1968-го увійшов до складу Національного заповідника «Софія Київська». Андріївська церква, на щастя, дійшла до наших днів у первісному вигляді, як зовні, так і всередині. Оригінальні креслення Растреллі зберігаються донині у віденському музеї «Альбертіна».