У кожному європейському місті, а надто столиці, має бути свій замок, старовинний і трохи моторошний. У Києві такий теж був: його звели у другій половині XIV століття, коли місто увійшло до складу Великого князівства Литовського. В замку була резиденція київського князя, а після скасування князівства – київського воєводи. Однак до кінця XVII століття замок занепав, і від нього лишилася тільки назва Замкової гори.

А в сучасному Києві на Андріївському узвозі височіє Замок Річарда Левине Серце. Втім, це не замок, і до англійського короля ХІІ століття не має стосунку. Це п’ятиповерховий прибутковий будинок, який спорудив підрядник Дмитро Орлов у 1902–1904 рр. Будівля стилізована під англійську готику, оздоблена шпилями, зубчастими завершеннями стін, а прямо над узвозом височіє ефектна висока башта. Схожості з замком будинку надає і те, як він поєднаний з рельєфом гори Уздихальниці. До 1911 року в будинку мешкав із родиною Дмитро Орлов, а потім власники споруди почали змінюватися. Існує міська легенда: вночі мешканці чули страшні завивання, до яких призводила залишена в димоході яєчна шкаралупа; так будівельники помстилися скупому замовнику. Відома історія і про пожежу, яка спалахнула ще під час будівництва і справила гнітюче враження на киян. Така споруда не могла обійтися без похмурої слави і флеру таємничості.

Назва «Замок Річарда» з’явилася лише 1967 року в нарисі Віктора Некрасова «Дім Турбіних». Єдиний Річард, вірогідно причетний до «замку», – це Річард Юревич, який мешкав у будинку з 1922 року. Віктор Некрасов товаришував із ним і жартома називав Річардом Левове Серце.

Як і весь узвіз, Замок Річарда пов’язаний з художниками. Свого часу тут жили Григорій Дядченко, Фотій Красицький, Іван Макушенко, скульптор Федір Балавенський. А наприкінці століття Андріївський узвіз остаточно перетворився на вотчину художників після реконструкції до «1500-ліття Києва» (1982). Узвіз навіть називають «київським Монмартром». З 1984 року тут відбувалися вернісажі, а згодом весь Андріївський перетворився на велику виставку під відкритим небом: поруч із Андріївською церквою навіть утворилася окрема Алея художників. У 2019 році її реконструювали та впорядкували, і тепер це чудове місце для прогулянок і милування київськими панорамами.