Хоча Степан Радченко, головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто», наприкінці твору милується панорамою Києва зі свого помешкання на Липках, ландшафт у цій сцені умовний: це київський краєвид взагалі. Проте вулицю Велику Житомирську й Старокиївську гору Підмогильний знав дуже добре, адже мешкав неподалік – поруч із Сінним базаром. У романі «Місто» на розі Великої Житомирської та Володимирської Степан Радченко прощається зі своїм приятелем поетом Вигорським, коли той від’їжджає з Києва.

Велика Житомирська – одна із найдавніших вулиць Києва: вона виникла ще в ХІ столітті, коли поєднувала Софійські ворота з Жидівськими (Львівськими). Назву «Житомирська» вулиця отримала у 1795 році, коли на місці Львівської брами побудували Житомирську заставу. Забудова вулиці належить переважно до другої половини ХІХ століття; тут багато прибуткових будинків з прекрасною архітектурою.

Поруч із Великою Житомирською пролягає Пейзажна алея – одне з найкращих місць, аби помилуватися київськими краєвидами. Алея дивовижно поєднує київську старовину і нові архітектурні рішення. Вона пролягає по колишньому оборонному валу Старокиївської гори, де стояли князівський палац принаймні часів Володимира Великого й перша кам’яна київська церква – Десятинна. Проте саму алею створили тільки на початку 1980-х років, а в 2000-х роках територію реконструювали та встановили паркові скульптури. Дитячий сквер у 2008 році «заселили» казкові персонажі роботи київського скульптора Костянтина Скретуцького.

Пройшовши Пейзажною алеєю, можна оглянути з висоти Верхнього міста дивовижну панораму Подолу та Дніпра, Андріївського узвозу та кількох київських гір – Замкової, Дитинки, частково Уздихальниці, а також урочища Гончарі.