Як і більшість вулиць і площ старого Києва, ця місцевість зберігає історичні й культурні нашарування. Вулиця Бульварно-Кудрявська виникла у 30-х роках ХІХ століття, а свою назву отримала тому, що сполучала вулицю Бульварну (нині – бульвар Тараса Шевченка) з місцевістю Кудрявець.

Вулиця Бульварно-Кудрявська та розташована поруч Львівська площа пов’язані з мистецтвом. У будинку № 2 по Бульварно-Кудрявській з 1902 року розташовувалося Київське художнє училище, в якому викладали класики українського живопису: Микола Пимоненко, Олександр Мурашко, Федір Кричевський. Неподалік, на Вознесенському узвозі, розташована Академія мистецтв, а на самій площі – Будинок художника.

Львівська площа відома з києворуських часів. Свою назву вона отримала від Львівської брами Старокиївської фортеці, яка відкривала шлях з Києва на захід. А власне площа тут утворилася, коли в середині ХІХ століття браму знесли.

Однією зі знаних споруд уже радянських часів поруч із Львівською площею був Сінний ринок. Його звели на Бульварно-Кудрявській (тоді Воровського) у 1958 році, а остаточно знесли у 2005-му. Популярність серед киян ринок здобув не в останню чергу завдяки торговцям імпортними товарами, які дістати в СРСР було непросто.

За часів незалежності Львівська площа отримала ще один специфічний атрибут. У 1991 році тут почали будівництво станції Київського метрополітену «Львівська брама», перших пасажирів вона мала прийняти у 1996 році. За іронією долі, саме в той рік на станції заморозили всі роботи. І досі між станціями «Золоті ворота» і «Лук’янівська» – величезний перегон та платформа недобудованої станції. Вільного місця для будівництва вестибюлю та виходу з метро вже немає через навколишню забудову. Тому «Львівська брама» обросла історіями про привидів та іншою містикою. А в притчі «Львівська брама» Олександра Ірванця зі збірки «Очамимря» (2003) ця станція метро виявилась порталом, через який герой з Києва потрапив до Львова.