Ті круки, що на Рейтарській живуть,

пасльоновим змигнувши хижим оком

притлумлюють свою крицеву лють

і линуть над німим нічним потоком

провулків, вулиць і безсонних площ,

над кручами дахів, дзвіниць і шпилів;

летять і крячуть. І раптовий дощ

не заважає трійці чорнокрилів.

Вони летять і всепроникний рух

охоплює весь Київ, Лису Гору.

Вже замкнено і думку, й зір, і слух;

здається, зламано і духу непокору.

…Так, просто сон, чи візія нічна.

Стривожено об ребра серце стука.

Не головна дорога, а бічна.

За ґратами в дворі – три чорні круки.