(1895, Київ – 1964, Київ)

Максим Рильський – перший український класик, який народився у Києві. Коли помер батько – польський дворянин Тадей Рильський, український громадський діяч, етнограф, – семилітнього Максима взяла на виховання родина Миколи Лисенка. Тож недивно, що Максим прекрасно грав на піаніно, а вірші почав писати в ті ж сім років.

Рильський закінчив приватну гімназію Володимира Науменка, вступив до Київського університету спершу на медичний, а потім на історико-філологічний факультет – не закінчив жодного, але це не завадило Рильському стати одним із найосвіченіших українських культурних діячів.

Дебютна збірка Рильського «На білих островах» вийшла друком, коли автору було всього п’ятнадцять років. Прочитавши вірші молодого поета, Леся Українка сказала, що це він мав би написати її «Ізольду Білоруку».

У наступній книжці – «Під осінніми зорями» (1918) – ще помітні впливи символізму. Прикметно, що Рильський присвячує кілька віршів постатям, які справили на нього сильне враження, – це Шекспір, Бодлер, Гейне і Ніцше. Збірки 1920-х років позначені вишуканим смаком та точністю вислову. Максим Рильський належав до «неокласиків» – гуртка поетів і критиків-інтелектуалів, які блискуче знали класичну європейську культуру, а у власній творчості спирались на строгі форми.

У 1931 році Рильського заарештували й протримали у в’язниці п’ять місяців. Протягом 1930-х років він мусив писати вірші на кшталт «Пісні про Сталіна», і навіть це не врятувало поета від звинувачень у «буржуазному націоналізмі» вже після Другої світової війни.

Порятунком для поета були переклади – значний розділ його культурницької праці. Рильський створив блискучі українські версії «Євгенія Онєгіна» Пушкіна та «Пана Тадеуша» Міцкевича, п’єс Шекспіра, творів Юліуша Словацького, Ґете, Гайне, французьких авторів від Мольєра до Малларме. Поетові вдалося передати всю своєрідність оригіналів художніми засобами, які звучать цілком природно для українського читача.

На межі 1950–1960-х років Рильський-поет переживає так зване «третє цвітіння». У збірках «Голосіївська осінь» (1959) та ін. він повернувся до власного бездоганного поетичного стилю.

Інші локації Києва, пов’язані з автором: з 1951-го і до смерті в 1964-му Максим Рильський мешкав у будинку біля Голосіївського парку. Нині там літературно-меморіальний музей поета. Адреса: вул. Максима Рильського, 7.