Київські Листи
Володимир Сосюра
Володимир Сосюра
Київ
Я люблю ці вулиці шумливі
і руїни Золотих воріт.
Ці сади, пісень і кроків зливи
і гудків задуманий привіт.
Я люблю, коли дніпрові води
відбивають лагідно вогні,
вічний рух щасливого народу,
пароплавів крики вдалині.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1939
(Володимир Сосюра. Твори: В 4 т. Т. 2. Київ: Дніпро, 1986, с. 346.)* Ми свідомо подаємо лише фрагмент цього вірша, оскільки в наступних строфах Володимир Сосюра спокутує перед радянським режимом своє петлюрівське минуле.
Весна
Весна, весна. Сади мов п’яні,
хитає вітер дерева,
і на Софіївськім майдані
І обірвавши вічний спокій,
очей розкривши грізну мідь,
у небо синє і глибоке,
неначе кінь його летить.
І розкидає піни клоччя,
усе прискорюючи біг…
А навкруги весна клекоче
у фарбах теплих запашних.
Веселі діти йдуть до школи —
їх голосів дзвенить прибій —
і, наче райдуга, навколо
радіє Київ рідний мій.
Мов у пісень квітучих зливах,
серця здригаються до дна…
Іде по вулицях шумливих
всепереможная весна.
1945
(Володимир Сосюра. Вибрані твори: В 2 т. Т. 1. Київ: Наукова думка, 2000, с. 354–355.)Вірш входив до збірки «Щоб сади шуміли» (1947). Більшість поезій книжки написані наприкінці Другої світової війни або в перші роки по ній. Це значною мірою пояснює світлий піднесений настрій збірки, адже після довгих років кровопролиття з’явилася надія на нове мирне і щасливе життя, образом якого постає квітучий сад.
…Богдана бронза ожива. – Йдеться про пам’ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі.